Сергій Астахов. Біографія - 31 Грудня 2010 - Сайт про роботу ДПС України

Сергій Віконтовіч Астахов народився 28 травня 1969 року в селі Червоний Лиман Воронезької області в сім'ї військовослужбовця. Потім батька перевели служити на Сахалін, де і пройшло дитинство Сергія. Після школи Сергій вступив до Політехнічного інституту на авіаційний факультет. Провчившись рік, Сергій зрозумів, що ця професія не для нього. Батьки, бачачи, що синові там не подобається, надали йому право самостійно визначити своє майбутнє.

  Проте настав час служби в армії. Про той період Астахов згадує: «Я виховувався в традиційній соціалістичної сім'ї. Тоді навіть ніхто і не думав: йти йому на службу чи ні. Мені сказали: "Приходь", я надів трико, узяв консерви, а далі все пішло-поїхало. Не скажу, що був у захваті від служби. Хорошого мало, коли тебе будять в 6 ранку, заганяють в танк - і ти там розгрібати залозки і дихаєш маслом. Хоча певний елемент романтики в службі був. Мені подобалася нове життя, нові відносини і певна самостійність ». У танковій роті Сергій прослужив три місяці, а потім йому пощастило перевестися у військовий духовий оркестр. Там і пройшла його подальша служба.

  У 1989 році, повернувшись з армії, Астахов вступив до Воронезького Інститут Мистецтв. На вступних іспитах Сергій познайомився зі своєю майбутньою однокурсницею Вікторією Адельфіне. Через п'ять років після цього вони зіграли весілля, а незабаром у них народилася дочка Маша. У 1995 році Астахов закінчив інститут і влаштувався працювати у Воронезький Академічний театр драми. На сцені цього театру він виступав п'ять років ...
З часом Сергій зрозумів, що треба щось робити. На його думку: «... акторам спочатку не можна працювати в Курській-Липецька-Тамбова-Воронежа. Тому що актор - професія публічна, і чим більше публіки буде у тебе на спектаклі або подивиться твій фільм, тим більше професійним ти зважаєш ». У 1999 році, коли йому вже виповнилося 30 років, він вирішив змінити свою долю і відправився до Москви.

  До Москви Астахов приїхав один. І перші півтора-два роки йому доводилося непросто. Він згадує: «... ночував то на дачі Театру ім. Маяковського, то в машині; їв гречку і заробляв тим, що возив акторів на їх халтури ». Як зізнається сам актор, в центральні театри він боявся ходити, вважаючи, що там працюють гіганти, до яких йому ще далеко. Випадок підвернувся, коли він дізнався, що Олександру Калягіну до його театру «Et Cetera» потрібні актори-чоловіки. Після перегляду Калягін виніс вирок: «У тебе говір. Іди, ми будемо думати ». А через тиждень Сергію подзвонили і запросили на роль у виставі. Остаточно освоївшись у Москві, Сергій перевіз в місто свою дружину і дочку, а пізніше і батьків. У 2001 році Сергій Астахов отримав театральну премію «Чайка» в номінації «Фатальний чоловік».

  У тому ж 2001 році Астахов покинув театр. Причиною тому стало кіно, куди актора почали регулярно запрошувати. Він зіграв одну з головних ролей в комедії «З днем народження, Лола!». Потім були ролі в серіалах «Льодовиковий період», «Інше життя», «Честь маю», «Попіл« Фенікса ». Дуже скоро Сергій Астахов став одним із самих знімаються серіальних акторів, а ролі в «Хіромант» і «Чорної богині» зробили його дуже популярним. Серіал «Чорна богиня» розтягнувся на 100 серій. Ось, що розповів про зйомки сам Астахов: «Ця робота багато чого мене навчила. Все-таки 30 хвилин готового матеріалу в день. 100 серій - хороша школа. Я розкутіше почав відчувати себе в кадрі. Звичайно, говорити про високе мистецтво в «мильній опері» складно, але всі старалися, працювали чесно.

  Найбільш значущою роллю Сергія в кіно став академік Сергій Павлович Корольов. Астахов розповідав, що не відразу повірив словами режисера Юрія Кари, коли той повідомив, що на головну роль у «Королеві» вибрав саме його. Тим не менше, фільм вдався, незважаючи на сумніви критиків щодо кандидатури Сергія, якого в пресі називали не інакше, як «серіальним актором». За цю роль Сергій Астахов у 2007 році був нагороджений грамотою Президента РФ «За внесок у патріотичне виховання молоді». Крім акторської роботи Астахов пробує себе і як сценарист. Його першою роботою був сценарій до фільму «Втеча». «Це була лише проба пера, - розповідає Сергій. - Мій сценарій переробляла ціла група людей: Дмитро Котов і Олег Погодін дописували діалоги, продюсери займалися корекцією, Євген Миронов теж ставив свої умови ... Від моєї роботи залишилося не більше 50 відсотків. По правді кажучи, "Втеча" я писав сам під себе. Хотів зіграти роль, яка дісталася Олексію Серебрякову ».

  У 2006-2008 роках Сергія Астахова часто можна було побачити на екранах в різних ток-шоу. Так, в кінці 2006 року він у дуеті з Надією Бабкіною брав участь у проекті «Дві зірки», у передачі «Пусть говорят» з Андрієм Малаховим, у шоу «Великі перегони» та «Володар гори». У 2008 році в Києві Сергій став переможцем шоу «Телезiрка-Superзiрка» і виграв діамантовий мікрофон.

  Також з великим успіхом на екранах пройшов серіал "Даішники" з Сергієм Астаховим у головній ролі, і фільм «Непереможний». На початку 2009 року Сергій бере участь у проекті «Танці з зірками», а в 2010 році - в українському проекті «зiрка + зiрка» (аналог російської програми «Дві зірки»)

  У 2009-2010 роках Сергій Астахов все-таки повертається до театру і з успіхом гастролює по Росії і країнам зарубіжжя з антрепризою «Не будіть сплячу собаку». А також грає в Московському Драматичному Театрі імені К. С. Станіславського у виставах «Троянської війни не буде» (Гектор) і «39 сходинок» (Річард Хенней). Одночасно проходять зйомки продовження серіалу «Даішники».