У житті Сергій Астахов не менше гарний, ніж на екрані, ось тільки виглядає дуже втомленим. Ледь закінчивши роботу над двома фільмами - "Корольов" та "Одна любов на мільйон", - він вже знімається ще в трьох картинах. У вільний від зйомок день теж відпочити не виходить: сьогодні я вже друга журналістка, що бере у Астахова інтерв'ю. Але навіть втома не може приглушити неймовірне чарівність мого співрозмовника. Із Сергієм дуже легко спілкуватися, і ми обговорили різні теми - його фільми, життя на Далекому Сході, де він провів дитинство, і секрети щасливого сімейного життя. Але під час розмови стає ясно, що існує якась межа, за яку Астахов сторонніх не пускає; втім, при спілкуванні з акулами пера така тактика цілком розумна. Взагалі ж, сказане Астаховим про кінозірок, з якими йому доводилося разом зніматися, відноситься і до нього особисто ...
Як ви вважаєте, чому режисер Юрій Кара саме вас вибрав на головну роль у фільмі "Корольов"?
Це питання до нього, я не знаю.
Які сцени ви грали на кінопробах?
Мене затвердили без проб.
Ви розповідали, що в перший день зйомок, перед початком роботи, Юрій Кара дзвонив Олексію Леонову. Яку сцену знімали в той день?
Одну з останніх - коли Корольов приходить у порт і вимагає, щоб його взяли на пароплав.
Над цією стрічкою працювали сотні людей, навіть модель ракети конструювали в РКК "Енергія" імені Корольова, але оповідає картина про життя вашого героя. Ви хвилювалися, виходячи на знімальний майданчик?
Звичайно, хвилювався! Було б дивно, якби я залишався абсолютно спокійний!
Як ви справлялися з хвилюванням? Як себе налаштовували перед зйомками?
Чим більше я думав про те, що мені потрібно зробити, тим менше було хвилювання. Намагався по-справжньому запускати ракети, вірити в те, що відбувається і забути про те, що це фільм. Ось креслення, ось ракети, ось ГУЛАГ, ось зима ... Хотів прожити все це як своє життя ...
З чого почалася ваша робота над роллю? Які риси характеру Корольова стали для вас відправною точкою у створенні цього образу на екрані?
Глибока віра в те, що створюване тобою - це і є істина, і переконаність у своїй правоті ...
Дуже хороша актриса, яка грала королеву, під час зйомок одного разу гаркнула на свого партнера, зірку російського театру і кіно, який спробував їй щось пояснити: "А ну мовчати! Я імператриця і краще знаю, як треба грати!" І логіка в такій поведінці є: королева повинна вірити, що ніхто не сміє їй суперечити. З вами на зйомках відбувалося щось подібне?
Ні, мені було б незручно будувати людей, з якими разом працюєш на знімальному майданчику, і нагадувати їм, що я тут граю головну роль. Так що командував я тільки на екрані, а поза кадром в основному дивився, вслухався і вчився ...
Корольов - геніальний вчений і конструктор. Готуючись до зйомок, ви знайомилися хоча б у загальних рисах з галузями науки, яким він присвятив своє життя?
Зрозуміло, коли у мене був вільний час, я читав наукові книги і мемуари сучасників Корольова. Але часу залишалося мало, тому що зйомки почалися через три дні після того, як я дізнався, що буде такий фільм ... Але по ходу роботи я щось дізнавався, щось питав, читав, дивився, слухав ... і відкрив для себе багато цікавого.
Освоєння премудростей ракетобудування якось допомогла ваша недовга навчання в Авіаційному інституті? Все-таки подібний профіль ...
Абсолютно ніяк. Інститут нічим мені не допоміг у створенні образу, який я повинен був втілити на екрані. Я спирався на свій життєвий досвід: намагався трансформувати власні почуття, мрії, удачі і невдачі в ті, що випали на долю Сергія Павловича Корольова ...
Корольов не тільки геніальний вчений і конструктор, але й настільки ж великий організатор, здатний згуртувати в команду самих різних, часом несумісних людей ...
Так, це одна з найважливіших рис характеру Сергія Павловича, про неї говорили всі, хто знав його особисто. Ми прагнули втілити її на екрані.
І спаяність, дружнє тепло, взаємна підтримка створених Корольовим команд відчуваються навіть у глядацькому залі. Як цього добивалися під час зйомок?
(Посміхається) Звичайно якщо я чогось дуже сильно хочу, то буду домагатися цього усіма можливими способами. А люди, які працювали на знімальному майданчику, прагнули до тієї ж мети, що і я, тому вони мене розуміли, підтримували, входили в положення, а іноді і просто слухалися ...
Важливе місце у фільмі займають тюремні і табірні сцени, і вони вийшли дуже достовірними. Як ви до них готувалися?
Це все акторська уява. Нічого страшного тут немає. Звичайно, набагато комфортніше засмагати біля басейну, ніж ходити по снігах. Але якщо роль вимагає йти - значить, треба йти ...
І як ви себе на це налаштовували?
А як ви себе налаштовуєте, коли потрібно у тридцятиградусний мороз йти на роботу?! Я діяв приблизно так само.
Скільки часу знімався епізод конвеєра - що тривав три доби допит Сергія Корольова в НКВС?
Два дні.
У цій сцені втому вашого героя йде по наростаючій. Як ви приводили себе в потрібний стан?
Для цього існує система Станіславського, в якій все детально прописано. Ось ви в житті коли-небудь втомлювалися? Спочатку стояли, спираючись на одну ногу, потім - на іншу ... Звичайна пам'ять вчинених дій.
Марс знімали в Таджикистані, а де знімали концтабір і це фантастично гарне зелене море?
Море знімали в Криму ранньою весною, а табір спеціально для фільму побудували в Підмосков'ї.
Відомий американський актор Ентоні Куїн в одному з інтерв'ю сказав про себе і своєї найзнаменитішої ролі: "У мене більше немає душі, вона залишилася на екрані. Я віддав її Грек Зорба". А як складаються ваші відносини з Сергієм Павловичем Корольовим?
(Посміхається) Мені дуже хотілося б повторити його слова, але, сподіваюся, у мене ще душа залишилася і її вистачить на багато інших ролей. У всякому разі, я намагаюся в це вірити ...
Ви народилися у Воронезькій області, але незабаром вашого батька-офіцера перевели служити на Сахалін, і ви багато років прожили там. Життя на Сахаліні сильно відрізняється від життя на материку?
Радикально! Взагалі-то, ми жили на материку, в Хабаровському краї, в містечку Ваніно, але життя там і справді зовсім інша. Люди, відносини між людьми, природа, повітря - все інше!
Які ж там відносини між людьми?
У великих мегаполісах людьми рухає бажання втриматися у цьому мегаполісі, зберегти своє становище і зміцнити його. А в маленьких містечках, таких, як Ваніно, люди займалися серйозною справою - захищали Батьківщину і вірили, що це важливо. У всякому разі, коли я там жив, було саме так ... Люди по-справжньому допомагали один одному, раділи чужим радощам, співчували невдач і не переживали з-за всякої нісенітниці ...
Коли вам доводиться грати офіцерів і взагалі служивих людей, вам допомагає те, що ви бачили в дитинстві? Ваш батько адже довгі роки служив офіцером ...
Безпосередньо - ні, але підсвідомо - допомагає, оскільки я на власні очі бачив життя у військових містечках і знаю, що таке дисципліна. Зараз все інакше, а раніше люди жили за правилами, порушувати які було ... не прийнято. Люди вірили, що живуть не даремно ... Той час мені дуже подобається, хоча і в сучасному світі, звичайно ж, є багато хорошого.
У дитинстві ви були тихонею або хуліганом?
Швидше за все, хуліганом. Я, звичайно, не притягувався і не брав участі, але міг дозволити собі різні витівки, а одного разу навіть намагався підпалити школу ... випадково, природно ...
У дитинстві ви часто ходили в кіно?
Ні, кінотеатрів там не було, і до двадцяти років я взагалі в кіно не ходив.
Чому ж ви вирішили стати актором?
Це був несвідомий вчинок, пояснення якому я не знайшов до сих пір. Не знаю, не пам'ятаю ... чесно ... Ви ж пам'ятаєте не все, що трапилося з вами у вісімнадцять років, і чому ви пішли на північ, а не на південь?
Ваших батьків здивувало ваше бажання стати актором?
Не пам'ятаю. Я тоді не зрозумів навіть, задоволені вони чи засмучені. В усякому разі, ніяких яскравих емоцій батьки не виявляли.
Ви закінчили театральне училище у Воронежі і якийсь час працювали в театрах цього міста. Ця робота чомусь навчила вас як актора?
Так, я грав в хороших п'єсах, працював з прекрасними режисерами. Це стало для мене серйозною школою акторської майстерності.
Але потім ви вирушили підкорювати Москву ...
(Посміхається) Підкорювати? Ні, таких глобальних цілей я тоді перед собою не ставив ...
Ну добре, ви вирушили не підкорювати Москву, а працювати там. Як ваша дружина поставилася до цього рішення? Все-таки ви - людина сімейна, у Воронежі заробляли на хліб з маслом, а їхали в нікуди ...
Нормально вона поставилася. Моя дружина теж хотіла жити в Москві, і з часом ми цього домоглися. Чому вона повинна була заперечувати?! Будь-який дружині приємно, коли чоловік, простий роботяга, піднімається вгору по службових сходах!
А ревнощів не було? Їхали ви надовго, з рідними могли бачитися рідко ...
А чому дружина повинна мене ревнувати?! Ми з нею один одному довіряємо! Якщо я їй сказав, що ми разом, - значить, ми разом! Підводники, наприклад, на цілий рік у плавання йдуть, і дружини їх не ревнують. Якщо люди один одному довіряють - розлуки не мають значення.
Скажіть, за що ви так любите свою дружину? Все-таки в акторському середовищі подібні довірчі відносини між подружжям зустрічаються рідко ...
Це дуже абстрактне питання, і відповідь буде такою ж. Я люблю свою дружину, тому що вона така, яка є! (Посміхається)
Тоді вам обом дуже пощастило!
Думаю, що так.
Скільки часу ви пробивалися на екран?
Мені не подобається слово "пробиватися". Я нічого не пробивав, нікого не бив і взагалі нікому нічого поганого не робив. Я чесно працював і продовжую це робити і зараз. А те, що останнім часом мене знімають частіше, ніж раніше, - це винагорода за мою працю, не більше того. Я як і раніше ходжу на кастинги, і мене затверджують або не затверджують на ролі ...
А де ви жили і чим займалися, коли вас не знімали взагалі?
Жив, де доведеться, займався, чим доведеться, - від і до ...
Не виникало бажання все кинути і піти до Воронежа, а то й професію змінити?
Таке бажання у мене періодично і зараз виникає - все кинути і поїхати куди-небудь подалі від Москви ...
Чому?!
Ви вважаєте, мені так приємно щодня доводити свою спроможність, якщо я вже давно чудово знаю, що я - абсолютно людина, що відбулася?!
Зате тепер про це знають всі глядачі, які бачили вас у фільмах ...
Я не прагну доводити це всім підряд. У мене в житті трохи інші цілі ...
Які, якщо не секрет?
Не секрет! Дітей побільше, зберегти здоров'я, душевні сили ...
Ви зіграли свою першу велику роль у кіно в 2001 році, у фільмі Володимира Щеголькова "З днем народження, Лола!". Акторський колектив там підібрався невеликий, але дуже здоровий: Катерина Гусєва, яка ще не зіграла в "Бригаді", Володимир Симонов, який вже працював в театрі імені Вахтангова, але ще не зіграв в "Кордоні. Тайговому романі", і ви. Хто зібрав вас всіх разом?
Це питання до режисера. Думаю, зібрала нас всіх Доля, а інших подробиць я не знаю ...
У комедії "Є ідея!" ви знімалися разом з Євгеном Мироновим, який на той час вже був дуже великою зіркою. Як вам з ним працювалося?
З усіма великими акторами працюється дуже добре. Це серйозні, глибокі, цікаві люди. З ними легко працювати і приємно спілкуватися і на екрані, і в житті.
"Є ідея!" розповідає про удачу і її значення в житті людини. Якісь епізоди вашої акторської життя можна вважати чистим везінням?
Зрозуміло! Навіть те, що ми з вами зараз сидимо тут, - це теж удача!
Для мене це, безумовно, дуже великий успіх! .. Ви часто знімаєтеся в історичних фільмах, дія яких відбувається у першій половині ХХ століття: у "Загибелі імперії", в "Єсеніна", в "Королеві". Виконання ролей героїв минулих років як-то відрізняється від роботи над образами наших сучасників?
Всім! У людей того часу зовсім інший образ думок, манера триматися і говорити - все інше! Для мене дуже важливо показати на екрані різницю між нашими сучасниками і тими, хто жив багато років тому ...
І в чому ж полягає ця різниця?
Все дуже просто! Не було такої рефлексії, таких комплексів, як зараз, люди були більш цілісними ...
А яку роль вам грати цікавіше - людини, схожого на вас за характером, або, навпаки, настільки відрізняється від вас, що під час роботи над роллю доводиться ламати себе?
Цікаво грати людини зі складним характером і непростою долею, а чи буде він на мене схожий чи ні - неважливо. Це вже питання акторської техніки ...
Якщо вірити американської комедії "Тутсі", долгоіограющіе серіали знімаються дуже метушливим. Те сценарій на ходу міняється, то плівку засвітять і екстрено перезнімає серію, відразу випускаючи її в прямий ефір, а актори при цьому не встигають вчити текст і несуть відсебеньки ... Російські серіали знімаються так само нервово?
Не стільки нервово, скільки нудно, монотонно і не дуже цікаво. Щоб кожен рік зніматися в серіалі мультиплікаційний стосерійний серіал, потрібно бути дуже витривалим людиною і вміти чітко розподіляти свої сили.
У "Однією кохання на мільйон" ви зіграли співака, втілила в собі найгірші риси відразу декількох російських виконавців. Не боїтеся, що пародійований громадяни впізнають себе і прийдуть до вас з'ясовувати стосунки?
Ні, не боюся. Я з багатьма з них знайомий і знаю, що насправді вони зовсім не такі, якими здаються. Ображатися на жарт вони не стануть.
У "Однією любові ..." Володимир Симонов і ви граєте людей, щиро впевнених у тому, що вони самі великі, а всі інші - так, сміття ... Вам доводилося стикатися з такою ж самозакоханими громадянами?
Так. На щастя, це траплялося нечасто ... Зустрічаючи таких самозакоханих типів, можна тільки радіти, що більшості людей з ними не по дорозі ...
Наскільки мені відомо, ваш улюблений літературний герой - Мартін Іден, герой однойменного роману Джека Лондона.
Один з найулюбленіших.
Мартін Іден - дуже талановита людина, але у нього були величезні проблеми: він неправильно казав, не отримав доброї освіти. Подолання цих труднощів коштувало йому неймовірних зусиль. Вам подібні проблеми знайомі?
Зрозуміло! Тому я і люблю цю книгу. Щоб домогтися свого нинішнього положення, мені дуже багато чого довелося подолати, багато працювати, в тому числі і над собою ...
Мартін Іден свого домігся, але дуже дорогою ціною ...
Не хотілося б мені повторити його долю!
Біда навіть не в тому, що він загинув, а в тому, що, домігшись успіху, став абсолютно самотній ...
Всі ми в якійсь мірі самотні, але я не збираюся залишатися один. У мене є рідні, друзі, і я намагаюся підтримувати стосунки з ними на належному рівні ...
І які зусилля ви робите для збереження відносин з рідними та друзями?
Нічого особливого. Просто намагаюся приділяти рідним і друзям достатньо уваги, вислуховувати їх і допомагати, коли їм важко. От і все ...
Щодо Мартіна Ідена все зрозуміло. А про які-небудь ще ролях ви мрієте?
Не можу сказати, що я мрію про роль Мартіна Ідена. Я б із задоволенням його зіграв, але я ж вже набагато старше ... Я взагалі не мрію про ролі. Якщо б я точно знав, яку роль хочу зіграти, то неодмінно домігся б свого - зіграв би її в театрі чи в серіалі, це вже не проблема ...
Коли Джек Лондон почав заробляти, він побудував величезну яхту і відправився на ній у плавання з різних екзотичних місцях. А ви любите подорожувати?
Дуже.
Крім того, Джек Лондон абсолютно не вмів поводитися з грошима. Ви схожі на нього в цьому відношенні?
Так. Наскільки я знаю, багато акторів не вміють поводитися з грошима. Все-таки сфера нашої діяльності дуже далека від бухгалтерії ...
Але ж гроші - це основа благополуччя сім'ї ...
На жаль, так.
Заради блага ваших рідних не намагаєтеся подолати свою неприязнь до фінансових питань?
Включаю фантазію і намагаюся уявити, куди можна вкласти зароблені гроші, щоб вони приносили дохід ...
А якщо з'явиться який-небудь хитрий громадянин і запропонує вам вкласти гроші в компанію "МММ-2"?
(Посміхається) З хитрими громадянами я теж дуже хитрий.
Впевнена, прихильниць у вас багато. Вони вам не докучають?
(Зітхає) Допікають, буває ...
Про ваше ставлення до сім'ї ми вже говорили, тому я не сумніваюся, що у своє особисте життя ви прихильниць не пускаєте ... Як вашим батькам вдалося виховати такого зразкового сім'янина? Чи це заслуга вашої дружини?
Я ріс в 70-ті роки, а це зовсім інший час. Крім того, мені вже не двадцять років і навіть не тридцять п'ять ... Я займаюся справою, яка люблю, у мене є сім'я, і мене таке життя цілком влаштовує.
Скільки часу триває ваш шлюб?
Років дванадцять, напевно.
Ваші стосунки з дружиною змінилися за ці роки?
Зрозуміло! Було б дивно, якщо б не змінилися.
І яким чином?
Я сподіваюся - у кращу сторону. Стало більше взаєморозуміння, терпимості один до одного, романтичності у відносинах ...
Як ваша дочка ставиться до того, що ви актор?
Я не знаю. Дівчинці всього вісім років. Коли вона подорослішає, про це можна буде говорити більш серйозно.
Яку участь ви приймаєте у вихованні доньки?
На жаль, у мене залишається дуже мало часу на спілкування з дочкою. Коли є час і сили - тоді щось роблю ...
У вас стільки достоїнств, що навіть якось не по собі робиться: прекрасний актор, зразковий сім'янин ... А недоліки які-небудь у вас є?
Їх набагато більше, ніж переваг.
А докладніше?
Наприклад, люблю дуже рано вставати і всіх будити ...
Взагалі-то, хто рано встає, тому Бог подає ... А як ви вважаєте за краще відпочивати?
У цікавих місцях, при цьому бажано, щоб в кишені були гроші ...
Наскільки я знаю, ви дуже любите автомобілі?
Зараз вже не так, як раніше. Може бути, тому, що я отримав можливість їх купувати ... Здійснилася мрія втрачає свою привабливість.
Яка ваша улюблена марка автомобіля?
Це як у Гоголя: якби ніс Івана Івановича приставити до бакенбардам Бенедикта Бенедиктович ... Так що улюбленої марки у мене немає, різні автомобілі гарні по-своєму. І мені ще не попадався автомобіль, в якому б поєднувалося все, чого я хотів. Спортивність і комфорт - дві речі несумісні ...
Ви дуже багато працюєте, а такий спосіб життя не йде на благо здоров'я. Як підтримуєте себе у формі?
Дуже просто. Коли є хоч найменша можливість - сплю в перервах між зйомками. А у вихідні дні ходжу в ліс, думаю про життя, відпочиваю ... Іноді вирушаю по магазинах і з дурним виразом на обличчі розглядаю всі продавані товари, від радіодеталей до взуття.
У яких фільмах ви зараз знімаєтеся?
У фільмі "Парадокс" зіграю льотчика - хорошого, доброго хлопця. У картині "Крижана пристрасть" виконаю роль позитивного офіцера розвідки. Знімаюся в Пітері, в ролі хорошого міліціонера-даішника в серіалі "ДАІшники" Також зіграю в Олега Погодіна в стрічці "Непереможний", частина зйомок пройде на Мальті ... Все це повнометражні і дуже хороші фільми.
У театр повертатися не плануєте?
Планую, і пропозиції є, але поки шукаю хороший матеріал. З одного боку, він повинен бути касовим, з іншого - серйозним і цікавим. Мені хотілося б відокремити свою серіальну життя від того, що я маю намір робити надалі ...
Що ви можете сказати молодим провінційним акторам, які розмірковують, їхати їм до Москви чи ні?
Їхати! Не варто про це навіть і роздумувати! Нехай їдуть і розмірковують вже тут!
Але новачкам у Москві напевно зустрінеться багато труднощів ...
Ті, хто бояться труднощів, можуть лежати вдома на дивані, дивитися телевізор і обговорювати акторів, яких вони там бачать! По-моєму, краще опинитися в телевізорі й слухати тих, хто обговорює тебе! Можна дізнатися багато цікавого! ..
Закінчивши інтерв'ю, Сергій швидко йде. Як казав персонаж ще одного роману Джека Лондона - час не чекає. Але, як би не мінялися часи, ідеали, правила поведінки і мода, деякі речі залишаються незмінними. У будь-якому тисячолітті своєї мети досягає той, хто заради її досягнення готовий віддати всі сили. Такі люди обов'язково зустрінуть свою удачу, і неважливо, чи живуть вони в Америці на рубежі XIX-XX століть, чи у Радянському Союзі 30-их років, або в Росії XXI століття ...
У житті Сергій Астахов не менше гарний, ніж на екрані, ось тільки виглядає дуже втомленим. Ледь закінчивши роботу над двома фільмами - "Корольов" та "Одна любов на мільйон", - він вже знімається ще в трьох картинах. У вільний від зйомок день теж відпочити не виходить: сьогодні я вже друга журналістка, що бере у Астахова інтерв'ю. Але навіть втома не може приглушити неймовірне чарівність мого співрозмовника.
