«Ми збирали дівчину буквально по частинах. На ній не було живого місця!» - 9 Лютого 2011

Лікарі з Новоград-Волинського врятували життя 23-річній пацієнтці, яку спочатку переїхав 33-тонну вантажівку, а потім ... ще один - 35-тонний!

У 25 кілометрах від Новоград-Волинського на трасі Київ-Чоп поблизу села Деражня відбулося незвичайне ДТП: дві машини з інтервалом у кілька хвилин переїхали одну й ту ж жінку.

- Це сталося вночі на неосвітленій ділянці дороги, - розповідає слідчий Віктор Дідик. - Місцевий житель, 47-річний водій 33-тонного МАНу, несподівано помітив посеред дороги людини. Це була жінка, яка, за словами водія, чи то лежала посеред траси, чи то присіла. Слід врахувати, що МАН дуже великий і важкий вантажівка, тому відразу зупинити машину практично нереально. Водієві нічого не залишалося, як пропустити лежить ... між колесами вантажівки. Потім водій з'їхав на узбіччя і, припаркувавши машину, поспішив до постраждалої. Не встиг дійти якихось двадцять метрів, як раптом на його очах вже інша вантажівка ... наїхав на тіло.
«У постраждалої були зламані ребра, обидві ноги і обидві руки, травмована грудна клітка, роздроблені кістки тазу ...»

За кермом 35-тонної вантажівки "Рено" перебував 42-річний житель Львівської області. Чоловік вийшов з машини і обмір, коли побачив під капотом своєї машини бездиханне жінку. До цього часу до місця події вже підбіг водій іншого вантажівки. Обом чоловікам знадобився час, щоб вийти зі ступору. Кілька хвилин вони дивилися один на одного і не могли вимовити ні слова. Це й не дивно, адже кожен з них вважав себе винуватцем трагедії.

- Чоловіки віднесли бездиханне тіло молодої жінки на узбіччя і викликали швидку допомогу, - продовжує слідчий Віктор Дідик. - Я приїхав на місце події практично одночасно з медиками. Мені важко сказати, чи буде порушено кримінальну справу за фактом ДТП. Згідно з тими даними, які вже вдалося зібрати, я не бачу тут вини ні одного, ні іншого водія.

Ніяких механічних пошкоджень на передній частині вантажівки МАН не виявлено. Тобто, схоже, водій каже правду - жінка дійсно лежала посеред дороги.

Та й свідчення медиків, які обстежили характер ушкоджень потерпілій, також вказують на це. На жаль, нам поки не вдалося встановити, яким чином і чому вона опинилася на проїжджій частині поблизу села Деражня.

Через три дні (!) Після ДТП Надія Романчук, яка перенесла найскладніші операції, вже могла говорити з журналістом. Виявилося, що 23-річна Надія разом з мамою і трирічним сином живе у Коростенському районі. У той нещасливий день вона їхала до бабусі, але спізнилася на рейсовий автобус і вирішила добиратися туди попутками.

- Бабуся живе в селі Андрієвичі Ємільчинського району, - розповідає Надія Романчук. - Нам повідомили, що вона хвора, тому я одразу ж вирушила в дорогу. Як і чому опинилася в лікарні, не пам'ятаю.

Лікарі впевнені, що до Наді скоро повернеться пам'ять. Пацієнтку щодня відвідує її рідний брат Микола, якого дівчина впізнала. Він все ще не вірить, що його сестра врятована.
«Я вважаю, що мені дуже пощастило»

- Нам повідомили, що на трасі, в 25 кілометрах від міста, у важкому стані виявлена молода жінка, - говорить завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Новоград-Волинського територіального медоб'єднання Іван Кравченко. - Через сорок хвилин після виклику "швидкої" потерпіла вже лежала на операційному столі. Всі медики спрацювали оперативно і професійно. Поки "швидка" доставляла пацієнтку до лікарні, по дорозі їй була надана протишокова терапія. Завдяки цьому нам не довелося витрачати жодної зайвої хвилини на підготовку до операції ...

Навіть реаніматологам з величезним стажем роботи, бувалим у бувальцях на своєму віку, довелося жахнутися при огляді потерпілої.

- Збирали дівчину буквально по частинах. На ній не було живого місця, - продовжує Іван Васильович. - Пацієнтка була без свідомості, у неї не прощупувався пульс. Насамперед ми зупинили внутрішня кровотеча, ушили розірвану печінку. Потім почали "ремонтувати" травмовану грудну клітку, укладати зламані ребра, роздроблені кістки тазу. Крім того, у потерпілої були зламані обидві руки і обидві ноги. Окремо варто сказати про травму черевної порожнини. Це була величезна скальпована травма передньої стінки живота. Тобто вся шкіра живота разом з жировим покривом, як фартух, висіла на колінах.

Важку пацієнтку рятували хірурги Микола Балаушко і Костянтин Шнайдер, травматолог Олександр Андрощук, анестезіолог Анатолій Бортник. Анестезіолог і зовсім не відходив від Надії всю ніч.

Тільки через добу Надія Романчук прийшла до тями, проте все ще була підключена до апарату штучного дихання. І хоча Наді належить ще кілька операцій, сьогодні лікарі з впевненістю можуть сказати, що вона буде жити. Щоправда, на повну реабілітацію організму знадобиться ще багато часу.

- Сьогодні у пацієнтки ще присутні ознаки перенесеної травми - реакція загальмована, вона трохи неадекватна, - пояснює Іван Кравченко. - З урахуванням всіх перенесених травм це нормальне явище. Поки їй нічого не можна їсти і пити. Але з дня на день дозволимо їй випити кілька крапель води. Те, що вона жива і буде жити, - справжнє диво.

- Що в першу чергу допомогло їй вижити?

- Нашій пацієнтці, безумовно, пощастило! Свою роль зіграли і молодий міцний організм, і те, що хвору швидко доставили на операційний стіл (не варто забувати, що "швидка" проїхала в загальній складності 50 кілометрів). Лікарі швидкої професійно виконали свою роботу ще в реанімобілі: підключили катетер, провели інфузію (повільне введення ліків у вену). А в цей час ми в відділенні готувалися до операції. Наше відділення анестезіології та інтенсивної терапії оснащено всім необхідним обладнанням. Далеко не кожна районна лікарня може похвалитися апаратурою респіраторної (дихальної) підтримки, що здійснює штучну вентиляцію легень у всіх режимах.

Використання такого апарата дозволяє домагатися мінімального ушкоджуючої дії на легені. Є у нас сучасна апаратура, яка дозволяє відстежувати життєво важливі функції організму, і всі необхідні ліки. Керівництво уклало договір з аптекою, розташованої по сусідству, і в екстрених ситуаціях, цілодобово, ми можемо користуватися всіма її препаратами.

Надія Романчук щиро вдячна своїм рятівникам:

- Я потрапила в таке страшне ДТП! І вважаю, що мені дуже пощастило. Мене рятували професіонали своєї справи. Інакше, хто знає, чи змогла б я вижити. Лікарі раз у раз заходять до мене в палату і цікавляться здоров'ям: дивляться на монітор, прислухаються, чи рівно дихаю. І хоча наша родина дуже бідна, у мене склалося враження, що я тут важлива персона. Нехай моїх рятівників Господь береже.